ГЕТЬМАН Ю. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Хмельницький Юрій (близько 1641 – 1685) — гетьман України (1657, 1659–1663), гетьман Правобережної України (1677–1681, 1685), молодший син Богдана Хмельницького. Народився на хуторі Суботів (тепер Чигиринський район Черкаської області). Навчався в Києво-Могилянській колегії. У квітні 1657 року на старшинській раді, скликаній Богданом Хмельницьким, шістнадцятирічного Юрія Хмельницького проголосили гетьманом України.

 Після смерті батька козацька рада в Чигирині 23 серпня 1657 року підтвердила це рішення. Однак, через молодість і незакінчену освіту, Юрій, за порадою старшини, тимчасово відмовився від гетьманства. 25 жовтня 1657 року Генеральна військова рада обрала гетьманом генерального писаря Івана Виговського. Союз із Польщею, незадоволення частиною козацтва зовнішньою політикою Виговського та інтриги старшини на чолі з Якимом Сомком призвели до усунення Виговського від влади 11 вересня 1659 року.

На раді в Білій Церкві за підтримки промосковськи налаштованої старшини Юрія Хмельницького вдруге обрали гетьманом. Слабовільний і нерішучий, позбавлений військових і політичних талантів, Юрій Хмельницький постійно потрапляв у залежність від Московського царства, Польщі чи Туреччини. У жовтні 1659 року, скориставшись складним становищем України, московські війська під командуванням Олексія Трубецького зайняли Лівобережну Україну.

Під тиском обставин Хмельницький змушений був підписати Переяславські статті 1659 року, які значно обмежували права України. У 1660 році розпочалася нова війна між Польщею та Московією за українські землі, у якій брали участь війська під проводом Юрія Хмельницького. Сорокатисячне військо воєводи Василя Шереметєва потрапило в оточення сімдесятитисячної польсько-татарської армії під Чудновим (Волинь). Хмельницький, командуючи двадцятитисячним військом, виявив пасивність і не надав допомоги оточеному угрупованню. Більше того, підбурюваний частиною старшини, він пішов на переговори з поляками й 27 жовтня 1660 року уклав Слободищенський трактат, за яким Україна поверталася до складу Речі Посполитої на умовах Гадяцького договору 1658 року.

Проти політики Хмельницького виступили Ніжинський, Чернігівський і Переяславський полки. У 1661–1662 роках кілька походів Юрія Хмельницького на Лівобережжя завершилися невдачею. Після обрання навесні 1662 року на козацькій раді наказним гетьманом Лівобережної України переяславського полковника Якима Сомка розпочалися зіткнення між прихильниками двох гетьманів. У січні 1663 року, усвідомлюючи власну неспроможність контролювати ситуацію, Хмельницький відрікся від гетьманської булави та постригся в ченці під ім’ям Гедеон. Жив у монастирях Києва, Корсуня, Сміли та Чигирина. У 1664–1667 роках польський уряд ув’язнив його в Марієнбурзькій фортеці. Після звільнення певний час перебував в Уманському монастирі. 

У 1670 році (за іншими даними — 1673) Юрія Хмельницького захопили в полон кримські татари й відправили до Стамбула, де його ув’язнили, а згодом перевели до одного з грецьких монастирів, де він обіймав посаду архімандрита. Під час Чигиринських походів 1677 і 1678 років турецький уряд, прагнучи захопити Україну, спробував використати Хмельницького. Турки проголосили його гетьманом на правах султанського васала. Своєю столицею Хмельницький обрав Немирів (тепер Вінницька область), звідки розсилав універсали, називаючи себе «князем сарматським, Малої Росії–України, володарем Війська Запорізького».

У 1678–1679 роках він намагався за допомогою турецько-татарського війська встановити владу над Лівобережною Україною, але, налаштувавши проти себе місцеве населення, зазнав невдачі. Після підписання Бахчисарайського миру 1681 року турки позбавили Юрія Хмельницького гетьманства. Восени того ж року, звинувативши його в незаконній розправі над членом родини багатого єврейського купця, турки стратили Хмельницького в Кам’янці-Подільському.