Українознавство » Історія України » ГЕТЬМАН І. ВИГОВСЬКИЙ

ГЕТЬМАН І. ВИГОВСЬКИЙ

18-06-2025
0
0

Виговський Іван Остапович (рік народження невідомий — 16(26).03.1664) — державний, політичний і військовий діяч, гетьман України (1657–1659). Походив із українського шляхетського роду Овруцького повіту Київщини. 

ГЕТЬМАН І. ВИГОВСЬКИЙ

Навчався в Києво-Могилянській колегії, працював юристом у міському суді Луцька, згодом — намісником луцького старости. Брав участь у діяльності Луцького братства. На початку Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького служив у польському війську. Під час битви на Жовтих Водах 1648 року потрапив у татарський полон, був викуплений Богданом Хмельницьким і незабаром обраний генеральним писарем. Виявивши дипломатичні здібності, Іван Виговський виконував найважливіші доручення гетьмана й став одним із його найближчих радників. Вів переговори з Польщею, Московією, Швецією, Кримським ханством та іншими державами. Після смерті Богдана Хмельницького на Корсунській раді 1657 року обраний гетьманом України.


У жовтні 1657 року уклав українсько-шведський договір, умови якого були обговорені ще за життя Хмельницького. Водночас відновив союз із Кримським ханством, розірваний після укладення Березневих статей 1654 року, і розпочав переговори з Польщею. Активна зовнішня політика Виговського, спрямована на зміцнення міжнародного авторитету України, викликала занепокоєння московського уряду. Одночасно його внутрішня політика, орієнтована на посилення ролі козацької старшини, призвела до повстання частини козаків і селян на чолі з полтавським полковником Мартином Пушкарем і запорізьким кошовим отаманом Яковом Барабашем. У травні–червні 1658 року війська Виговського придушили повстання Пушкаря, Барабаша та дейнеків. Незабаром після цього гетьман уклав Гадяцький трактат із Річчю Посполитою 6(16) вересня 1658 року.

Довідавшись про цей договір, Московська держава відправила проти гетьмана значне військо. Навесні 1659 року стотисячна армія під проводом князя Олексія Трубецького прибула на Лівобережну Україну. У червні 1659 року Виговський, об’єднавши свої війська з польськими та татарськими силами, виступив назустріч Трубецькому. 28–29 червня (8–9 липня) 1659 року в Конотопській битві союзні війська розгромили московське військо. Проте Виговський не зміг скористатися перемогою через опозицію старшини, яку очолили полковники Іван Безпалий, Тиміш Цюцюра та Василь Золотаренко.

 Скориставшись новим виступом проти гетьмана, московські війська під командуванням Григорія Ромодановського захопили Лівобережну Україну. У жовтні 1659 року Виговський відрікся від гетьманської булави й утік до Польщі. Згодом польська влада призначила його сенатором і київським воєводою. Із 1662 року він брав участь у діяльності Львівського братства. На початку 1664 року Виговського звинуватили в зраді й без суду, за наказом полковника Степана Маховського, розстріляли поблизу Лисянки (тепер Черкаська область). Похований у Великому Скиті біля села Рудки Гніздичівської на Галичині.


_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, ГЕТЬМАН І., культура.

Додати коменар:

Ім'я:   E-Mail:  
Введіть код: Натисніть на зображення, щоб оновити код, якщо він нерозбірливий