Володимир Мономах (Володимир-Василь Всеволодович; 1053—1125) — видатний державний і політичний діяч Київської Русі, великий князь київський (1113—1125 рр.), воєначальник і письменник.
Син Всеволода Ярославича й дочки візантійського імператора Костянтина Мономаха.
У 1078 р. його батько став великим князем київським, а він одержав у володіння Чернігів. З 1093 р. вів боротьбу проти половців і їхнього союзника Олега Святославича, якому змушений був віддати Чернігів (1094 р.). Виступав за припинення князівських міжусобиць і об’єднання сил для відсічі половцям.
Був ініціатором з’їзду князів у Любечі в 1097 р., з’їзду в Уветичах у 1100 р., Долобського з’їзду 1103 р. У 1103, 1107, 1111 рр. організовував загальні походи князів проти половців, завдав їм низки поразок, після яких вони надовго припинили напади на землі Русі.
Запрошений на князювання до Києва під час Київського повстання 1113 р. Придушивши повстання, Володимир Мономах видав ряд законів (відомих за назвою «Статут Володимира Всеволодовича»), у яких скасовувалося холопство за борги й обмежувалися відсотки на позички.
Володимир Мономах зумів тимчасово об’єднати під своєю владою велику частину території Русі й припинити князівські міжусобиці. Відомий як високоосвічена людина.
Автор вміщеного в Лаврентіївському літописі «Повчання», адресованого його дітям і чернігівському князеві Олегу Святославичу, у якому різко засуджував князівські міжусобиці й закликав до єдності всіх земель. Похований у Софійському соборі в Києві.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, ВОЛОДИМИР, культура.