Хрещення Русі — введення в Давній Русі наприкінці X ст. християнства як державної релігії. Занепад первіснообщинного ладу й виникнення класової держави підготували умови для заміни язичницької релігії християнством.
Уже в середині IX ст., через тісні зв’язки Русі з Візантією, християнство в його греко-православній формі поширилося серед панівного класу Русі. У X ст. християнами були чимало наближених князя Ігоря, а його дружина Ольга близько 955 р. прийняла християнство. Однак державною релігією воно стало лише у зв’язку з прийняттям християнства і масовим хрещенням слов’ян, проведеним у 988—989 рр. князем Володимиром Святославичем.
З цього часу християнство активно поширювалося державою і церковною організацією. Уведення християнства як єдиної державної ідеології сприяло об’єднанню території й зміцненню Давньоруської держави. Була створена централізована організація священнослужителів.
Єдність релігії з релігіями давніх країн Європи робила Давньоруську державу частиною світового християнського суспільства, зблизила Русь із Візантією. Руська церква стала частиною Константинопольської патріархії, і Візантія довгий час прагнула поставити Русь у залежність від себе.
Прийняття християнства призвело також до змін у культурі давньоруського суспільства та її збагачення. На Русі поширюються високорозвинуті у Візантії живопис і архітектура, а також писемність і писемна література. Але водночас переслідувалося язичницьке, народне у своїй основі мистецтво: декоративне, музичне, хореографічне. Уведення християнства зустрічало запеклий опір язичників, призводило до масових народних повстань.
До XIII ст. поширення християнської релігії обмежувалося в основному містами, лише після монголо-татарської навали християнство широко розповсюдилося по селах.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, ХРЕЩЕННЯ, культура.