Дереворізьблення

Дереворізьблення стало в Україні одним із найбільш вишуканих і мистецьки досконалих видів художньої обробки деревини.

Як свідчать окремі уцілілі пам`ятки, деякі суто народні мотиви трапляються уже в дереворізьбах княжої доби. Після тривалого періоду занепаду в роки татарського лихоліття з XVI століття починається новий виток розвитку цього мистецтва. За часів розквіту козацької держави в XVII — XVIII століття народна дереворізьба в Україні вступає в період високого піднесення. Різьбленням прикрашались одвірки, сволоки, карнизи дерев`яних споруд, дерев`яні предмети господарського вжитку, меблі та хатнє обладнання, скрині, дерев`яний посуд, знаряддя праці та зброя, військове спорядження. Надзвичайно пишної декоративної досконалості сягає різьблення церковних іконостасів та інших предметів культового призначення.

 У цих розкішних поліхроматичних або золочених різьбах барокового стилю основою служить соковитий і вибагливий рослинний орнамент, що складається з майстерно стилізованих народних мотивів: виноградної лози, соняшників, мальв, троянд та ін. Ці композиції чудово пов`язуються з архітектурними елементами зазвичай багатоярусних іконостасів. Такі блискучі за художніми особливостями і технікою виконання різьби стають в епоху рококо ще більш грандіозними й імпозантними. До барокових і рококових орнаментальних форм і мотивів часто дуже вдало вкомпоновуються постаті святих, анґелів, та ін.

Дуже цікавими зразками народної дереворізьби є ручні та напрестольні хрести, патериці, свічники, панікадила, аналої, ківоти, надмогильні і придорожні хрести та ін.

На жаль, переважна більшість цих блискучих зразків народної дереворізьби світового значення у підрадянській Україні була розграбована і знищена російськими більшовиками у 1920-30-ті роки й тому існує лише у фрагментах, а також в описах і фотографіях.

До середини ХІХ століття різьба на дереві досягла високого рівня розвитку на всіх українських землях. У регіональних особливостях орнаменту можна помітити більшу схильність до геометричних форм на Галичині і Волині, а в центральній Україні та на східноукраїнських землях — до орнаменту рослинного.

Цікавим феноменом української народної дереворізьби є гуцульська різьба, «золота доба» якої припала на середину ХІХ-го — початок ХХ століття. Найдавніші збережені її пам`ятки походять із XVII століття. Це були досить примітивні різьблені ікони — «образu». Але вже на початку ХІХ століття гуцульська дереворізьба, виявляючи великий поступ, наближається стилем до аналогічних зразків із Подніпров`я. Гуцульські вироби того часу охоплюють усі речі домашнього вжитку, а надто ж — церковне урядження. Із цієї останньої групи слід виділити ручні «напрестольні» хрести із суворою конструкцією форми і дбайливим виконанням.

Традиційно прикрашались гуцулами такі предмети як топірці, пістолі, кріси, порохівниці і барильця. До середи ХІХ століття для цієї роботи використовували найпримітивніші інструменти — ніж, шило, цвяхи. Але вже із запровадженням Юрою Шкрибляком (1823-1885) токарської техніки мистецька й технічна досконалість виробів незмірно зросла. Цей майстер допомагав собі в роботі власноручно змайстрованими загартованими долітцями. Поруч із традиційними мотивами («рєски», «кривульки», «ружя», «кучері», «сливки», «колоски», «розклині» і «хрещики»), що є дуже близькими до геометричного типу прадавніх писанкових прикрас, він вперше застосував новий вид прикрашання — інкрустацію дротиками, бляшками, «пацьорками» (кольоровими кораликами). Згодом сини Ю.Шкрибляка довели техніку інкрустації й інтарсії до справжніх вершин майстерності. У ХХ столітті значного поширення набуло також «пацьоркування» (інкрустування бісером), яке також було доведене гуцульськими майстрами до вищої досконалості. Народні дереворізьби з Гуцульщини стали вагомим досягненням українців у цьому виді декоративно-прикладного мистецтва.

Протягом ХХ столітті спостерігаємо два великі періоди розквіту народної дереворізьби й пожвавлення інтересу до народної різьби — у 1920-ті — на початку 1930-х років та у 1960-ті — 1970-ті роки. Сьогодні найбільшою популярністю користуються вироби з різьби на дереві із регіону Карпат та кількох регіонів Правобережжя.