КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ 1996 р.

У лютому 1996 року конституційна комісія передала на розгляд парламенту проект нової Конституції України. Він обговорювався протягом трьох місяців, відбулося три офіційні читання цього документа. Зрештою конституційний процес зайшов у глухий кут. 

Щоб зрушити справу з мертвої точки та уникнути відкритого конфлікту між Верховною Радою і Президентом України, у травні було створено тимчасову спеціальну депутатську комісію. Нарешті в ніч із 27 на 28 червня 1996 року парламент затвердив Конституцію — основний закон держави. День 28 червня було оголошено державним святом — Днем Конституції України. 

Конституція України визначає основи суспільного й економічного ладу республіки, форму правління, державного та територіального устрою; регулює відносини між особою і державою; визначає права й обов’язки громадян; закріплює основні принципи, порядок організації та компетенцію органів законодавчої, виконавчої й судової влади, а також управління на місцях; визначає принципи виборчої системи, державну символіку України; містить норми, що регулюють порядок дії Конституції та внесення до неї змін і доповнень.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади Конституція визнає народ України, який здійснює державну владу безпосередньо, а також через систему державних органів і органів місцевого самоврядування. Основний Закон закріпив принцип верховенства права. Ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Державною мовою визнана українська; водночас гарантується вільний розвиток, використання й захист російської та інших мов національних меншин.

Громадське життя в республіці ґрунтується на принципах політичного, економічного та ідеологічного плюралізму; держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією та іншими законами України. Найважливішими функціями держави, справою всього народу є захист суверенітету й територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.