Легіон Українських січових стрільців (УСС) — українська військова частина в складі австрійської армії, що діяла на російському фронті в 1914–1918 рр. У серпні 1914 р. Головна українська рада у Львові створила Бойову управу УСС, яка звернулася до австрійського уряду з проханням дозволити сформувати Легіон Українських січових стрільців.
Згоду було отримано, але перешкоди виникли з перших днів створення частини. На прохання відкликати з австрійських військ 100 українських старшин командування направило лише 16. Усього про бажання вступити до Легіону УСС заявило 28 тис. галичан, але уряд і польські політичні кола, побоюючись створення українського війська, обмежили чисельність Легіону 2 тисячами. Основну масу галичан — понад 100 тис. — мобілізували до частин, відправлених подалі від України, на італійський фронт. Ненавчених січовиків австрійське командування вирішило одразу кинути на фронт проти російських військ, де Легіон чекав би неминучий розгром. Проте тодішній тимчасовий командир Т. Рожанковський відмовився виконувати цей наказ і був усунутий із посади.
Під командуванням нового командира М. Галущинського 3 вересня 1914 р. новобранці склали в Стрию присягу на вірність австрійському імператору й вирушили на доукомплектування в закарпатські села під Мукачевом. Ядро Легіону складали активісти січового, сокольського й пластового руху, учорашні гімназисти та студенти. Наприкінці вересня 1914 р. стрілецькі сотні вступили в перші бої з російськими козачими частинами в районі Верецького й Ужоцького перевалів. У жовтні 1914 р. січовики в складі 55-ї австрійської дивізії перейшли в контрнаступ і відбили у противника Борислав, Дрогобич і Стрий. Лише коли російський командувач генерал О. Брусилов перекинув із-під Перемишля резерви, йому вдалося відновити попередні позиції. На початку березня 1915 р. Січові стрільці зайняли позиції на схилах гори Маківка.
Після захоплення восени 1914 р. Галичини російська армія генерала Г. Іванова розпочала наступ через Карпати з метою прориву в Угорщину. Легіон УСС, який обороняв Маківку, входив до складу 129-ї та 130-ї бригад австрійської армії. Штурм російськими військами позицій Січових стрільців розпочався в ніч із 28 на 29 квітня. Протягом 29 квітня – 2 травня на схилах Маківки тривали запеклі бої, у ході яких російські війська було відкинуто за р. Головчанку. Найбільшого напруження бої досягли 1–2 травня. На Маківці загинули 42 січовики, 76 дістали поранення, 35 потрапили в полон. Наприкінці серпня 1915 р. галицькі курені знову вступили в запеклі бої в подільських степах. 2 листопада зусиллями стрілецьких куренів ліквідовано прорив російських військ на Бережани.
На схилах Лисоні, в околицях міста, щойно реорганізований полк УСС (командир Г. Коссак) утратив убитими, полоненими й пораненими понад тисячу старшин і стрільців. Зиму 1915–1916 рр. полк УСС провів у тилу, займаючись вишколом і культурно-освітньою роботою. Під час Брусиловського прориву влітку 1916 р. австрійське командування знову прикрило січовими стрільцями найважливіший відрізок фронту — шлях із Підгайців на Бережани. У боях у районі Лисоні полк УСС утратив півтори сотні вбитими, а кілька сотень стрільців потрапили в полон. Залишки полку вивели в тил і переформували; новим командиром став Ф. Кікаль.
Восени 1916 р. стрілецькі старшини на чолі з Д. Вітовським розпочали велику культурно-освітню місію на Волині, куди їх направили для організації комісаріатів (Ковель, Луцьк, Володимир-Волинський) із набору рекрутів до австрійської армії. На фронт під Бережани полк повернувся в лютому 1917 р. Під час нового наступу російської армії на Південно-Західному фронті стрілецька частина ціною великих утрат утримувала фронт біля с. Конюхи на Бережанщині. У березні–жовтні 1918 р. полк УСС під командуванням В. Микитки, відповідно до умов Брестського миру 1918 р., у складі австро-німецьких військ здійснив похід у Наддніпрянську Україну. За Збручем полк практично не брав участі в бойових операціях, приділяючи головну увагу культурно-освітнім заходам серед українців. При Легіоні УСС діяв Кіш УСС — запасна частина, що займалася набором і вишколом новобранців.
При ньому діяли бібліотека, стрілецький хор і оркестр під керівництвом композитора М. Гайворонського. На початку жовтня 1918 р. УСС передислокували з Херсонщини на Буковину, до Чернівців. Після утворення Західноукраїнської Народної Республіки в листопаді 1918 р. полк перевели до Львова, де він став ядром Галицької армії.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, УКРАЇНСЬКІ, культура.