Після смерті гетьмана Д. Апостола (1734 р.) імператриця Анна Іоанівна заборонила вибори нового гетьмана, і виконавча влада в Україні зосередилася в особливому органі — «Правлінні гетьманського уряду» (1734–1750 рр.). Воно складалося з трьох російських і трьох українських чиновників на чолі з князем О. Шаховським.
Останній мав «недрімним оком спостерігати за вчинками малоросійського народу» і міг на власний розсуд змінювати українських представників у правлінні. Наступ на права українців здійснювався й іншими способами. Так, у 1734 р. голова Губернаторської ради князь І. Баратинський заарештував увесь Київський магістрат і конфіскував стародавні хартії, що стосувалися прав міського самоврядування. Без цих документів городяни не могли відстоювати свої вольності в судовому порядку. За настроями людей пильно стежили агенти Таємної канцелярії; повсюдно заохочувалися шпигунство та доноси.
Зміна політики російської влади щодо України відбулася після вступу на престол імператриці Єлизавети Петрівни (1741–1761 рр.). У 1742 р. вона таємно обвінчалася з Олексієм Розумовським — вихідцем із козацької родини, який колись співав у придворній капелі в Санкт-Петербурзі. Під його впливом імператриця виявила інтерес до України. У 1744 р. вона відвідала Київ і, задоволена теплим прийомом, прихильно поставилася до петиції козацької старшини про вибори нового гетьмана.
Проте Єлизавета не поспішала з рішенням: її кандидат на цю посаду, молодший брат Олексія — Кирило Розумовський, мав лише 16 років і потребував належної освіти, щоб очолити Гетьманщину. Юнака відправили до Західної Європи, де він навчався в німецьких університетах (Кенігсберзькому, Берлінському, Геттінгенському та інших).
Після повернення його спочатку призначили президентом Санкт-Петербурзької академії наук (1746 р.), а в 1750 р. у Глухові заочно «обрали» гетьманом України.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, ПРАВЛІННЯ, культура.