Орлик Пилип Степанович (11 (21) жовтня 1672 — 26 травня (5 листопада) 1742) — гетьман України в еміграції (1710–1742). Народився в Косуті Ошмянського повіту неподалік Вільнюса (Литва). Походив із литовсько-чеського роду. Навчався в єзуїтському колегіумі у Вільнюсі, а в 1694 р. закінчив Києво-Могилянську академію. У 1698–1700 рр. працював писарем у канцелярії Київського митрополита, у 1700–1706 рр. — старшим військовим канцеляристом, згодом регентом (управителем) у справах Генеральної військової канцелярії.
Із 1706 р. — генеральний писар, найближчий радник гетьмана І. Мазепи. У 1708–1709 рр. разом із гетьманом намагався створити за участю східноєвропейських держав і Швеції антимосковську коаліцію. Поразка шведських військ у Полтавській битві 1709 р. змусила Орлика емігрувати разом із Мазепою та частиною козацької старшини. На козацькій раді 5 (16) квітня 1710 р. Орлика обрали гетьманом, і його визнали шведський король та турецький султан. Під час обрання між гетьманом, старшиною та запорожцями уклали угоду, відому в літературі як Конституція Пилипа Орлика 1710 р.
Прагнучи звільнити Україну з-під московської влади, Орлик уклав союзні договори зі Швецією (10 травня 1710 р.) і Кримським ханством (23 січня 1711 р.). 8 листопада 1710 р. Туреччина оголосила війну Росії. Навесні 1711 р. гетьман на чолі 16-тисячного козацького війська за підтримки татарської орди розпочав наступ на Правобережну Україну. Правобережні полки визнали владу Орлика та перейшли на його бік. Гетьман Лівобережної України І. Скоропадський відправив проти військ Орлика загін під командуванням генерального осавула Г. Бутовича, який зазнав поразки в бою під Лисянкою. Наприкінці березня війська Орлика та татар підійшли до Білої Церкви й розпочали облогу. Частина татарських загонів на чолі з ханом здійснила спустошливий похід на Слобідську Україну
. Розоривши низку міст, татари поспішно відступили перед наступом царських військ. Розбій татар — союзників Орлика — підірвав його авторитет серед українського населення. У травні 1711 р. розпочався наступ російських військ під командуванням Б. Шереметєва, і війська Орлика разом із татарськими загонами змушені були відступити. Проте в липні 1711 р. армія Петра I потрапила в оточення турецьких військ на річці Прут. 12 липня 1711 р. поблизу Ясс між Росією та Туреччиною уклали Прутський мирний договір.
Протягом 1711–1714 рр. Орлик намагався організувати нову антиросійську коаліцію, але безуспішно. У 1714 р. на запрошення Карла XII він переїхав до Швеції, у 1720 р. жив у Німеччині, а згодом — у Франції. У 1722 р. змушений був переселитися на територію Османської імперії, де на вимогу турецького уряду оселився в Салоніках (Греція). Із 1734 р. проживав у Буджаку, а згодом — у Молдавії. Добивався підтримки різних європейських держав (Франції, Англії, німецьких держав, Польщі, Ватикану), неодноразово порушував питання про іноземну допомогу для відновлення української державності. Намагався сформувати власні військові сили та залучити до боротьби проти Російської імперії запорожців. Помер у Яссах 26 травня 1742 р.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, Гетьман П., культура.