Полтавська битва 1709 р. — генеральний бій між російськими та шведськими військами 27 червня (8 липня) під час Північної війни 1700–1721 рр. У квітні 1709 р. шведські війська Карла XII, які вторглися в 1708 р. на територію Росії, розпочали облогу Полтави. Її гарнізон (4200 солдатів і 2500 озброєних городян) під командуванням полковника О. Келіна успішно відбив кілька штурмів. Наприкінці травня до району Полтави підійшли головні сили російської армії під командуванням Петра I. На військовій раді 16 (27) червня вирішили дати генеральний бій.
До 25 червня (6 липня) російська армія (42 тис. осіб, 72 гармати) розташувалася в укріпленому таборі за 5 км на північ від Полтави. 26 червня (7 липня) створили передову позицію з 10 редутів, яку зайняли два батальйони, за якими розташувалися 17 кавалерійських полків під командуванням О. Д. Меншикова. Карл XII вирішив атакувати російські війська, сподіваючись здобути перемогу та спонукати Туреччину виступити проти Росії. Для атаки виділили близько 20 тис. осіб і 4 гармати (28 гармат залишилися в обозі без боєприпасів). Інші війська (до 10 тис. осіб), зокрема частина запорожців і українських козаків, залучених гетьманом І. Мазепою, перебували під Полтавою в резерві та охороняли комунікації.
Поранений під час рекогносцировки 17 (28) червня, Карл XII передав командування фельдмаршалу К. Г. Реншильду.
О 2-й годині ночі 27 червня (8 липня) шведська піхота чотирма колонами рушила на російські редути, за нею йшли шість колон кінноти. Після запеклого двогодинного бою шведам удалося захопити два передові редути, після чого вони почали перегрупування вліво, щоб обійти поперечну лінію редутів із півночі. Під час цього маневру шість правофлангових шведських батальйонів і кілька ескадронів під командуванням генералів Росса та Шліппенбаха відірвалися від головних сил і відійшли в ліс на півночі від Полтави, де їх розгромила кіннота Меншикова.
Інша частина російської кінноти під командуванням генерала Р. Х. Боура за наказом Петра I почала відходити до табору. Шведи прорвалися між редутами, але потрапили під артилерійський і рушничний фланговий вогонь із табору й безладно відступили до Будищенського лісу. Близько 6-ї години ранку Петро I вивів свою армію з табору та вишикував її у дві лінії, розташувавши в центрі піхоту Б. П. Шереметєва, а на флангах — кінноту Меншикова та Боура. У таборі залишився резерв із дев’яти батальйонів. Головні сили шведів вишикувалися навпроти російських військ. О 9-й годині розпочався рукопашний бій, а російська кіннота почала оточувати фланги супротивника. Шведи відступили, і до 11-ї години їхній відступ перетворився на безладну втечу.
Російська кіннота переслідувала їх до Переволочни, де залишки шведської армії здалися в полон. Карл XII та І. Мазепа з невеликим загоном утекли на територію Османської імперії. Шведи втратили понад 9 тис. убитих і більш як 18 тис. полонених, а також гармати й обоз; втрати росіян склали 1345 убитих і 3290 поранених. Унаслідок Полтавської битви військову могутність Швеції було підірвано, а у війні настав перелом на користь Росії.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, ПОЛТАВСЬКА, культура.