Зимівник – хутірське господарство запорізьких козаків у XVI–XVIII століттях. Зимівники були великими господарськими комплексами, де козаки займалися скотарством, землеробством, бджільництвом та іншими промислами.
Засновували зимівник зазвичай 3–4 сімейні запорожці. Кожен зимівник складався з 2–3 хат і господарських будівель, таких як комори, стайні чи сараї. Козаків, які проживали в зимівниках, офіційно називали сиднями або гніздюками. Вони мали нижчий соціальний статус порівняно із січовими козаками й залучалися до військових походів лише у виняткових випадках, про що сповіщали пострілом із гармати на Січі або через спеціальних гінців.
Основним завданням власників зимівників було забезпечення січових козаків продуктами харчування та іншими необхідними ресурсами.
Зимівники були унікальним явищем козацької економіки та культури, відображаючи поєднання військового, господарського й осілого способу життя. Вони стали важливим фактором у формуванні українського степового господарства та вплинули на розвиток аграрної культури Півдня України.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, ЗИМІВНИК, культура.