ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569р.

У XVI столітті об’єднання Великого князівства Литовського та Королівства Польського в єдину державу стало нагальним питанням. Цьому сприяли: 

Зовнішньополітичні фактори: загроза з боку Московського царства, Османської імперії та Кримського ханства вимагала консолідації сил.
Внутрішні причини: еволюція феодальних відносин, прагнення польської шляхти розширити вплив на литовські та українські землі, а також необхідність уніфікації правових і економічних систем.

Хід подій

У березні 1569 року король Сигізмунд II Август видав указ про приєднання до Корони Польської Підляського та Волинського воєводств. Місцева шляхта отримала рівні права з польською, а магнати склали присягу на вірність польській короні. Згодом до Польщі включили Київське та Брацлавське воєводства, завершивши анексію більшості українських земель, що раніше входили до Великого князівства Литовського.
1 липня 1569 року в місті Люблін посли Великого князівства Литовського та Королівства Польського підписали акт Люблінської унії, створивши дуалістичну державу – Річ Посполиту (лат. Res Publica – спільна справа).

Умови унії

• Відповідно до Люблінської унії:
• Запроваджувалося спільне обрання короля, сейму та сенату. 
• Уніфіковано грошову систему, ліквідовано митні кордони між Польщею та Литвою. 
• Польська та литовська шляхта отримала право володіти землями в будь-якій частині Речі Посполитої, що сприяло полонізації українських земель.

Незважаючи на тиск Польщі, Велике князівство Литовське зберегло певну автономію, зокрема:

• Власне право (Литовський статут).
• Окрему судову систему, військо, адміністрацію, скарбницю. 
• Державну символіку (герб «Погоня», печатку). 
• Офіційну «руську» мову (староукраїнську), яка використовувалася в діловодстві.

Наслідки для України

Люблінська унія посилила польський вплив на українських землях, призвела до зростання соціального, національного та релігійного гніту. Українська шляхта, зрівняна в правах із польською, поступово полонізувалася, а селянство зазнавало посилення кріпацтва. Унія стала поштовхом до активізації козацького руху, зокрема розвитку Запорізької Січі як осередку опору.