Цехи (від нім. Zunft, Zeche) – професійні організації ремісників у містах за часів феодалізму, які об’єднували дрібних економічно незалежних виробників.
Найрозвиненіші форми цехів склалися в Західній Європі, де середньовічні міста здобули широкі права самоврядування. Ці права сприяли об’єднанню ремісників у цехи та розвитку вже створених організацій. Цехи з’явилися в Італії (імовірно, у X–XI ст.), Франції, Німеччині та Англії в XI–XII століттях, досягнувши розквіту в XIII–XIV століттях. У цей період у більшості міст Західної Європи ремісники різних спеціальностей – ткачі, сукнороби, фарбарі, шевці, шкіряники, ковалі, теслі, пекарі, м’ясники – об’єднувалися в цехи.
Причини виникнення
Утворення цехів було зумовлено:
- Корпоративною тенденцією феодального суспільства до відокремлення соціальних груп.
- Економічними потребами: захист місцевого ринку від конкуренції сільських кустарів і регулювання виробництва.
Окрім ремісників, у цехи або подібні корпорації об’єднувалися роздрібні торговці, рибалки, садівники, лікарі, музиканти та купці.
Структура та організація
Повноправними членами цехів були майстри – ремісники, які самостійно вели господарство, володіли знаряддями праці та майстернями. У майстернях разом із майстрами працювали підмайстри (робітники) та учні. Щоб стати майстром, необхідно було:
- Пройти учнівство (від 2–3 до 7 і більше років).
- Пропрацювати певний час підмайстром.
- Мати достатні ресурси для відкриття власної майстерні.
Цехи мали право самоврядування під наглядом міської влади. Управління здійснювали:
- Збори майстрів – вирішували ключові питання.
- Посадові особи – обиралися членами цеху, але часто затверджувалися міською владою.
Функції цехів
Цехи регулювали всі аспекти життя своїх членів:
- Контролювали якість, кількість і ціни на вироби.
- Встановлювали правила поведінки ремісників.
- Організовували взаємодопомогу, спільні свята та релігійні процесії.
- Формували міське ополчення для захисту міста.
Кожен цех мав власну емблему (із зображенням знарядь праці), печатку та касу для фінансової підтримки членів.
Ремісничі цехи в Україні
В Україні цехи почали формуватися в XIV–XV століттях у містах, що отримали магдебурзьке право (Львів, Київ, Луцьк). Вони об’єднували ремісників за спеціальностями: шевців, кравців, ковалів, бондарів, пекарів тощо. Українські цехи часто діяли під впливом польської моделі, але зберігали місцеві особливості, наприклад, активну участь у православних братствах. Цехи відігравали важливу роль у захисті економічних інтересів ремісників, регулюванні виробництва та підтримці соціальної солідарності.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, РЕМІСНИЧІ, культура.