Давні культури на території України

Ямна культура (ямна етнокультурна спільність) — археологічна культура, створена групою споріднених племен, що жили в другій половині III — на початку II тис. до н. е. у степовій і частково лісостеповій смугах Східної Європи, від Південного Уралу до низов’їв Дунаю. Характерними пам’ятками є кургани та окремі поселення. 

ЯМНА КУЛЬТУРА

Відкрив ямну культуру на початку XX ст. російський археолог В. Городцов. Назва походить від звичаю ховати небіжчиків у прямокутних ямах під невисокими курганними насипами. На території України виділяють два етапи розвитку: ранній і пізній. Ранній етап представлений поселенням біля селища Роздольне в Донецькій області та нижніми горизонтами в урочищі Скеля-Каменоломня в Дніпропетровській області. До пізнього етапу належать поселення Михайлівка-III і верхній горизонт у Скелі-Каменоломні. На пізньому етапі виділяють п’ять груп племен: донецьку, нижньодніпровську, середньодніпровську, приазовсько-кримську та південнобузьку. Населення жило в наземних будинках із кам’яним фундаментом, використовувало крем’яні (ножі, скребки, наконечники стріл і списів), кістяні (проколки, гарпуни, молотки) та бронзові (ножі, шила) знаряддя. Глиняний посуд був ліпним, із опуклим дном (горщики, амфори, черпаки), прикрашеним заглибленнями від зубчастого штампа та мотузки. 

Творці ямної культури займалися скотарством (велика й дрібна рогата худоба, свині, коні) та землеробством, про що свідчать знахідки рогових мотик, кам’яних зернотерок і крем’яних серпів. Важливу роль відігравали полювання й рибальство. Знахідки залишків дерев’яних коліс у кургані Сторожова Могила та інших пам’ятках вказують на використання колісного транспорту.

ЗРУБНА КУЛЬТУРА

Зрубна культура — археологічна культура розвиненого бронзового віку (друга половина II — початок I тис. до н. е.), поширена в степовій і лісостеповій зонах України та Росії. Представлена поселеннями, курганними могильниками, скарбами металевих виробів, ливарними формами та інструментами металообробки. Виділена В. Городцовим у 1901 р. Назва походить від характерних брусованих споруд у могилах. Зрубна культура сформувалася у Волзько-Уральському межиріччі на основі місцевого варіанту ямної культури. Її поширення призвело до культурної однорідності від Уралу до Дніпра, від річки Ками та правих приток Оки на півночі до Азово-Чорноморських степів на півдні. Поселення зрубної культури розташовувалися на берегах річок, на пізньому етапі іноді укріплювалися валами й ровами. Житла були напівземлянками або наземними, збудованими з колод чи каменю. Поховання здійснювали в індивідуальних могилах під курганами. Більшість знахідок становить глиняний посуд.

ЧОРНОЛІСЬКА КУЛЬТУРА

Чорноліська культура — археологічна культура перехідного періоду від бронзового до раннього залізного віку (XI—VIII ст. до н. е.). Поширена в лісостеповій смузі Правобережної України між Дніпром і Дністром, а також у басейні річки Ворскли на Лівобережжі. Назву отримала від городища в Чорному лісі біля верхів’я річки Інгулець (Кіровоградська область), дослідженого в 1949 р.

Представлена невеликими городищами (Суботівське, Григор’ївське, Тясминське), поселеннями (Велика Андрусівка) з похованнями за обрядом трупоспалення, рідше — трупопокладення. Городища розташовувалися на високих берегах і були оточені валами з дерев’яними зрубами. Житла — наземні або укопані в землю. Посуд ліпний, представлений тюльпаноподібними горщиками з наліпними валиками, мисками, черпаками із лощеною темною поверхнею. 

Орнамент складався із заглиблених ліній. Знаряддя включали кам’яні й бронзові сокири, крем’яні вставки до серпів, кістяні деталі вудил і шила. Зброя представлена бронзовими мечами, кинджалами та наконечниками списів. Знайдено також прикраси. Чорноліська культура мала два етапи розвитку: ранній (суботівський, 1050—900 рр. до н. е.) і пізній (900—725 рр. до н. е.), коли почали споруджувати городища.