Українські прислів’я про нечесність відображають народну мудрість, що засуджує обман, хитрість і нещирість, підкреслюючи їхні негативні наслідки.
Прислів'я часто вказують на те, що нечесність може принести короткочасну вигоду, але зрештою призводить до втрати довіри та поваги. Наприклад, українське прислів’я «На брехні далеко не заїдеш» нагадує, що обман швидко викривається, а «Хто бреше, той і краде» підкреслює зв’язок між нечесністю та іншими вадами. Такі вислови вчать цінувати правду й застерігають від спокуси легкого зиску через обман.
- І Богу і чорту свічку палить.
- Бідов підбитий.
- Багатому чорт діти колише. Хто з панами оре — задницьов волочить.
- Брехання кінця немає.
- Брехати не колом махати.
- Брехач з комара зробить коня.
- Брехач, що недочує, то добреше.
- Брехня короткі ноги має — далеко не втече.
- Він журиться, як позичити, а ти журися, як він віддасть.
- Вилізла жаба з болота на берега та каже: “Кук”.
- Ворон воронові очі не удовбать.
- Глухий, коли “дай”, а коли “нате” — чує.
- Говорить на вітер. (Бреше).
- Гріху міх. А міх поза плече, а гріх утече.
- Діло пішло клином.
- Давня казка. (Знане діло).
- Десь не клав, звіттам не бери.
- Дивак, з яким нимож ни зпрясти, ни зплести.
- Доки будемо ходити уд Києва до Гаєва?
- Живе собі, як бик у царині.
- З брехнею світ обийдеш, а доміся не вернеш.
- З рота медок, а з серця ледок.
- З дураком найдеш, та не поділишся.
- Зробив, як у рукавицях. (Про несовісну роботу).
- Зробив, як не собі. (Про несовісну роботу).
- Коби доти не тік, доки я не втік.
- Коли хотять пса бити — бігорь (палицю) за плечима держать.
- Кому треба чести зичити, з тим собі не зачинай.
- Коня кують, а жаба й свою лапу підставляє.
- Кухарка парою сита.
- Мастило — світ загубило.
- На двох конях не можна сидіти.
- На чіїм возі везешся, того новту (пісню) тягни.
- На кони сидить і коня глядає. (шукає).
- Напакувався, як веречанський жид.
- Не роби з комара коня.
- Не був там, де честь давали.
- Не одні постоли чорт пірвав, доки тих двох у ракаш (до купи) загнав.
- Не знає ні читати ні писати, а за царя хотять ‘го класти.
- Обіцяй, а не дай — не збіднієш.
- Обіцянка-ганка, а дурному радість.
- Пішов кози пасти. (З насмішкою говорить народ про того, що втратив незаслужене "панство").
- Пес бреше — вітер несе.
- Пусти пса під стіл , а пес лізе на стіл.
- Рідше од води. (Кажуть, коли брехач щось обіцяє).
- Розумний, бо багатий. Дурний, бо бідний.
- Рука руку миє, та вбі (обидві) білі.
- Ситий пес біситься.
- Скабрив (лаяв, проклинав) так, що око темніло.
- Скорше доженеш брехача, як хромого пса.
- Сто раз дай, а раз ні, та як бись ні раз не дав.
- Так бреше, що онь з-під носа муся курить.
- Такі святі, що в церкві свічки поїли.
- Такся заганьбив, як кобила, коли віз зверне.
- Твориться справою (думає про справу) так, як пес п'ятою лапою.
- Топиться у своїй масти.
- Трафила коса на камінь.
- Уд (від) пана до пана, та й слава пропала.
- Усі в єдно бердо ткані.
Усі в єдно лико сукані. - Хто много говорить — мало робить.
- Хто на двох стільцях хоче сидіти — на землю впаде.
- Хто годен — не голоден.
- Хто під другим яму копає, сам у ню впаде.
- Хто мало не честує, той много не заслужить.
- Хто має на голові масло — на сонце не показуйся.
- Чорт чорта не заморить.
- Чортом набитий. (Лиха людина).
- Що дурному по розумі.
- Що очі видять — руки не лишають (злодій).
- Як вовка не гладь, а він у ліс никать (дивиться).
- Якби свині крила, то вона б і небо зрила.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Прислів'я, Прислів', культура.