ПЕРЕБУДОВА

Перебудова — термін, що ввійшов до широкого вжитку із середини 80-х років ХХ століття. Політика перебудови, розпочата частиною керівництва КПРС на чолі з Генеральним секретарем ЦК партії М. С. Горбачовим, призвела до значних змін у житті країни й світу загалом (гласність, політичний плюралізм, закінчення «холодної війни» тощо). 

Наприкінці 80-х — на початку 90-х років унаслідок суперечливості й непослідовності в реалізації перебудови відбулося загострення кризи в усіх сферах життя суспільства, що завершилося розпадом СРСР у серпні — грудні 1991 року.

ГЛАСНІСТЬ

У лютому 1986 року XXVII з’їзд КПРС прийняв нову редакцію Програми партії, з якої вилучили завдання побудови комунізму, проголосивши курс на удосконалення соціалізму. Саме тоді М. С. Горбачов висунув два принципово нові політичні гасла — гласність і широку демократію. Іншими словами, реформи вирішено було розпочати не з економічного базису, а з політичної надбудови.

Основними досягненнями політики гласності стали: ліквідація «білих плям» в історії СРСР; повернення із забуття дискредитованих у 30–70-ті роки імен багатьох політичних і культурних діячів, заборонених літературних творів, кінофільмів, наукових і публіцистичних праць; послаблення цензури; розгортання дискусій навколо ключових проблем громадського, соціального, політичного й духовного розвитку; ламання старих пропагандистських стереотипів та ідеологічних міфів; поява ідейного плюралізму, розмаїття думок; падіння «залізної завіси» і можливість діалогу з країнами Заходу; поліпшення радянсько-американських відносин.

Гострі публіцистичні твори з’явилися на сторінках таких видань, як «Московські новини», «Вогник», «Новий мир», «Прапор», «Жовтень», «Питання історії», «Літературна Україна» та інших. Люди зі здивуванням дізнавалися про раніше приховані від них факти минулого, пов’язані з революцією та громадянською війною 1917–1920 років, НЕПом, політикою колективізації й індустріалізації, голодоморами, сталінськими репресіями 30-х років, Великою Вітчизняною війною, діяльністю ОУН-УПА, «хрущовською відлигою», дисидентами й брежнєвським «застоєм». Протягом лише одного 1986 року газети і журнали здобули 14 млн нових читачів.

Природно, політика гласності спричинила різку політизацію громадян і зростання ідеологічної поляризації. У дискусіях на сторінках друкованих видань, на радіо й телебаченні переважали не наукові аргументи, а емоції та ідеологічні пристрасті. При цьому комуністична ідеологія почала зазнавати відкритих нападів з боку її опонентів, у самій партії розпочався період «розброду й хитань». Плюралізм думок увійшов у суперечність із існуючою тоталітарною системою, назріла необхідність радикальної політичної реформи.